Русалки і Зелені свята

Хто такі русалки

Найчіткіше «водяне» трактування дає лемківське джерело: на Трійцю дівчата робили з галуззя альтанки над потоками і, «як зійшов місяць, зустрічали його піснями й танцями міфологічних водяних русалок (звідси й назва свята)». Саме свято звалося Русалля.

У пізнішій книзі Громовиці Бердник образ інший: русалка не має окремого портрета, а зливається з лісовими духами — «русалки-повітрулі, гойдаючись на вітах старих дерев», і стоять в одному ряду: «русалки, нявки, повітрулі — всі природні духи». Це розбіжність джерел, яку варто тримати на увазі: єдиного карпатського «портрета русалки» традиція не залишила.

Навський тиждень

Час русалок — Зелені свята (Трійця). У Карпатах ці дні звали «навським тижнем або рахманським Великоднем: свята, приурочені до вшанування душ небіжчиків, а також домових духів-охоронців і духів природи». Нави — «безтілесні душі мерців». У гуцулів рахманський Великдень припадав на «четверту середу після Великодня»: шкаралупу освяченого яйця «вкидали у річку, сподіваючись, що вона допливе до рахманів» — праведних предків.

Клечання й зілля

Оселю «клечали» зеленню — гілками берези, клена, липи, ясена (табу лежало на осиці); долівку встеляли квітами й «тройчанським зіллям» (м'ята, васильки, любисток). Береза була священним «тройчанським деревом», на вітах якого, за повір'ям, гойдаються нявки.

Обереги

У ці дні, коли духи «приходять на землю», оселю боронили особливим зіллям: «обов'язковими вважалися осока та чар-зілля (аїр). Вважалося, що ці трави захищатимуть оселю та її мешканців» від розгніваних русалок, нявок і повітруль.

Джерела

• Степан Павлюк (ред.). «Гуцули» та «Лемки», розділи «Календарна обрядовість».
• Громовиця Бердник. «Знаки карпатської магії», розділ «Літо».