Родильна обрядовість Гуцульщини

Народження в гуцульській хаті

Пологи приймала баба-повитуха. Прийшовши, вона «відмикала всі замки і розв'язувала всі вузли, щоб дитині було легше прийти на світ», і обкурювала породіллю зіллям. Знаком, що в хаті пологи, було просте: «на призьбу стелили верету, а у вікні ставили пляшку з буряковим борщем».

Пуповина й доля

Пуп «рубали» на кужілі або сокирі — залежно від того, якої статі хотіли наступних дітей. Перев'язували прядивом з конопель-«матірки», «щоб у майбутньому мали дітей», а саму пуповину зберігали, поки дитина підросте й сама її розв'яже — «щоб розв'язати розум».

Перша купіль

Купали одразу, і купіль була не просто миттям, а закладанням долі. У воду «лили свячену воду, клали зілля, хліб; у купіль дівчинки лили мед… щоб була гарна», а подекуди купали в холодній воді — «аби дитина не лінива була». Хто заходив під час купелі — кидав монету «на щастя».

Обереги немовляти

Дитину боронили від «уроків» і бісиці, «що обмінювала дітей»: на праву ручку в мішечку прив'язували часник і «шматочок глини з печі», а баба кропила хату свяченою водою, засвічувала свічку й обкурювала ладаном.

Хрестини й куми

Поки дитина нехрещена, годувала її не мати, а баба-повитуха — «трохи кислого молока». На хрестини кликали кумів (їх могло бути до десяти), та лише тих, хто «мали своїх дітей»: вірили, що «особливе щастя приносила вагітна кума». Після хрестин у купіль кидали васильок і гроші, бажаючи, «щоб ніхто її не зурочив».

Джерела

• Степан Павлюк (ред.). «Гуцули» (Етнографічні групи українців Карпат), розділ «Сімейна обрядовість».