Прімівник / прімівниця

Прімівник (також примівник; жіноча форма — прімівниця, примівниця) — у гуцульській традиції людина, яка лікувала словом: промовляла над хворим або над водою чи часником особливу словесну формулу — примівку. Це одна з постатей, яких етнографи зараховували до «непростих людей» — тих, хто володів знанням, не приступним кожному.

Роль і значення

Найповніший опис залишив Володимир Шухевич у праці «Гуцульщина» (том V, розділ про міфологію). За його записами, до прімівника зверталися тоді, коли звичайні засоби вже не давали ради: «Йик шос таке доскулює чоловікови, шо зїльи саме не помагає, то він йде до примівника». Сам обряд був чітко впорядкований. Прімівник брав воду або часник і тихо проказував примівку, на кожному слові торкаючись часнику; промовивши десять слів, робив на ньому хрестик і спльовував — і так до кінця формули. Потому розтовкував часник і мастив ним рану або тією ж замовленою водою.

Шухевич розрізняв прімівника і знахаря: знахар радше готував зілля, тоді як прімівник діяв словом і «симпатичними» (тобто символічними) засобами — відгашуванням вугілля з «живої ватри», вмиванням непочатою водою. Платою бувала дрібна монета («шустка») або проста людська вдячність. Прикметна деталь: «Кождий примівник має свою днину, коли він не їст и не пє» — день посту, який прімівник «кличе до помочи» під час замовляння.

Жінки-прімівниці й передача знання

Ремесло не було суто чоловічим. Шухевич записав замовляння «від бабиць» від 93-річної прімівниці Анни Тарабасюк (Іванджурини) з Кут-Ходак, яка, за переказом збирача, мала дванадцятьох синів-прімівників — рідкісне свідчення того, що вміння переходило в межах роду.

Слово як основа

У сучасній книжці Громовиці Бердника «Коди і шифри карпатської магії» примівка постає синонімом до замовляння й заклинання — «словесна формула», а основою всього ремесла названо саме Слово. Описуючи обряд очищення, автор так само називає виконавця прімівником: той «тричі обдуває» людину, промовляючи давню формулу.

Спільним для обох джерел є завершальний зворот, яким прімівник віддавав силу не собі: «Не моїм духом, але Божим! Най Біг даст на вік, тай на лїк!» (запис із Космача в Шухевича) — і близький варіант у Бердника: «Не моїм Духом, а Божим духом... Від Бога — вік, від мене — лік». У цих словах — увесь сенс постаті: прімівник бачив себе не володарем сили, а тим, хто лиш передає поміч і слово.

Джерела

• Володимир Шухевич. «Гуцульщина», том V (розділ «Міфологія»; записи з Космача, Жабʼя, Кут-Ходак, кін. XIX — поч. XX ст.).
• Громовиця Бердник. «Коди і шифри карпатської магії».

Тексти замовлянь подано за джерелами; орфографію наближено до сучасної, лексику збережено.