Олекса Довбуш

Хто такий Довбуш

Олекса Довбуш (1700–1745) — ватажок опришківського руху й найвідоміша постать карпатського фольклору. Це історична особа, яку ще за життя оповили легендами: «про нього складено стільки легенд, що їх вистачить на грубенький том».

Опришки і справедливість

Опришківство народна пам'ять змальовує як справедливу боротьбу — проти «несправедливості, знущання панів, багатіїв». Про Довбуша казали, що він «від багатих забирав гроші й товар і віддавав бідним». У переказах він звертається до бідняка: «Не бійся Довбуша… бо ти одного роду зі мною».

«Людська кровиця не водиця»

Йому приписують заповідь, що звучить майже як кодекс честі: «Людська кровиця не водиця, проливати не годиться». У легендах Довбуш не любив зайвої крові — казали навіть, що не можна «проливати кров при світлі сонця».

Невразливість і чарівна зброя (легенда)

Народні перекази (у переказі Громовиці Бердник) наділяють Довбуша невразливістю «від шаблі та кулі», яку дав йому старий відун, і чарівним топірцем із Чорної гори. Убити його нібито можна було лише особливою срібною кулею, «над якою дванадцять попів прочитають дванадцять служб у дванадцяти церквах». Це вже світ легенди, а не документа, — ми переповідаємо його як фольклор.

Смерть і скарби

За переказами, Довбуш загинув 1745 року в Космачі — його зрадила близька людина. А в печерах поблизу Писаного Каменя, кажуть, і досі сховані «закляті-заворожені скарби опришків»; його ж бартка нібито застрягла у Великому Камені, і «хто зуміє її витягти, той матиме силу» Довбуша.

Джерела

• Степан Павлюк (ред.). «Гуцули» (Етнографічні групи українців Карпат), розділ «Фольклор» (історична канва, 1700–1745).
• Громовиця Бердник. «Знаки карпатської магії» (легендарний шар).