Арідник

Хто це за віруваннями

Арідник — у гуцульських народних переказах одвічний супротивник Бога, відомий також під ім'ям Триюда. За оповідями, які Володимир Шухевич умістив у п'ятому томі «Гуцульщини» (відділ «Гуцульські приказки», розповіді про сотворення світу), Арідник існував «з первовіку», як і Бог: «бо чорт був так йик Бог з первовіку» (Шухевич, «Гуцульщина», т. V).

За цими уявленнями, Бог і Арідник спершу були ніби побратимами: Бог звертався до нього «розпобрати'», а той до Бога — «побрати'». Бог «знав усе на сьвітї», а Арідник «мав силу до усего», тож світ постав із їхньої спільної праці. Саме Арідник, за повір'ям, пірнув на дно моря по глину, з якої Бог сотворив землю; йому ж приписують і «вигадування» багатьох земних речей — скрипки та музики, воза, млина, ватри, — які Бог потім «перебрав на своє имньи».

Опис і прикмети

Народна уява змальовує Арідника як істоту, що прагнула «старшувати над Богом». За переказами, він намагався скотити сплячого Бога в море й утопити, але земля щоразу ширшала туди, куди він штовхав, — і задум не вдавався. У варіантах оповідей його звуть також Сатаною-Иродом та Юдою.

За повір'ям, від часу творення Арідник прикований «на дванацьити ланцах» і вирветься лише наприкінці світу: «Триюда-Арідник, йик би урвав си з дванацьити ланців, та си сьвіт скінчьиєт» (Шухевич, т. V). Коли ж він зрідка зривається, гуцули пов'язували з цим бурю та шкоду. Знаком того, що світ ще триває, у переказах названо писанки й великодні звичаї: доки діти ходять «за кукуцами у живий четвер», а парубки — «за писанками», доти він не вийде на волю.

Помічники та способи захисту

За уявленнями, Арідникові служать явидники (юди), що «повстают з дїтий страчених». Вони, за повір'ям, перебувають там, де «си дїє пустиньство, крадька, шахрайство і недбалість на Бога», сидять під виворотами в лісі, на межах та де «три плоти у купі». Через те гуцули, як свідчить Шухевич, «кладут люде на воротах, на дверех, на сволоцї хрести, аби юда у хату не пхав си» (т. V) — простий і добрий звичай оберегу житла.

Регіональні назви та варіанти

У записах із Гуцульщини той самий образ виступає під іменами Арідник, Триюда (Триюда-Арідник), а в окремих оповідях — Сатана-Ирод, Юда. Його прислужників називають збірно: явиди, юди, чорти, дідьки, пекуни, невмиті. Тексти записані переважно з сіл Жабє, Голови, Красноїлля, Яворів та Ростоки; значну частину з них зібрав збирач Лука Гарматій.

Джерела

• Володимир Шухевич. «Гуцульщина», том V (міфологія), відділ «Гуцульські приказки» (оповіді про сотворення світу). Записи з Гуцульщини, частина — у записі Луки Гарматія.