Замовляння від переляку: тиха магія над дитиною

Переляк — або переполох — у народі вважали справжньою недугою. Від раптового страху, за повір'ям, людина «никне»: погано спить, плаче, хворіє. Особливо боялися за дітей. І лікували це не ліками, а словом.

Що таке переполох

У записах ХІХ ст. переполох описують як «нервове збудження від переляку» — від грози, пожежі, падіння у воду, лихої звістки. Народ казав простіше: зі страху в людину «вкидається» щось лихе, і його треба «вилити» та «висікти».

Виливання воском

Найвідоміший обряд — виливання. Над головою хворого тримали миску з водою; віск, смолу чи олово тричі топили в печі й виливали в ту воду. За формою застиглого воску «читали», що саме налякало людину, — і відтоді переляк мав відійти. (Олово, до речі, вважали «чистішим» за віск.)

Слово

Виливаючи, баба промовляла замову. Один із записаних текстів:

«Я сей переполох рабі Божій присікаю і виливаю — на сходи, і на сповні, і на молодику. Цей місяць з небес ісходить, переполох із живота і голови виходить».

У довших замовляннях перелічували всі види страху — чоловічий, жіночий, від вітру, від грому — і відсилали його туди, «де люди не ходять»: на болота, на очерети, на пущі.

Чому це працювало

А тепер чесно. Це не «закляття проти страху», а тиха, ритмічна дія, що заспокоювала — і дитину, і матір. Спокійний голос, тепла вода, увага близької людини. Народна психотерапія, загорнута в обряд.

Джерела

• «Українські чари» (упоряд. О. Таланчук) — тексти за В. Милорадовичем, І. Огієнком та ін.
• Володимир Гнатюк. «Нарис української міфології».